Стиль життя 4 хв читання Текст: Поліна Мельничук
Амеде Гордіні: людина, яка зробила Renault спортивним
Італійський механік Амеде Гордіні, відомий як «чарівник механіки», перетворив скромні автомобілі на переможців і заклав основу спортивного підрозділу Renault. Його історія — від Fiat і Simca до Renault Dauphine Gordini та R8 Gordini.
Ім'я Амеде Гордіні сьогодні асоціюється передусім із спортивними версіями Renault, але його шлях до статусу «чарівника механіки» був довгим і звивистим. Народжений 1899 року в італійському містечку Баццано поблизу Болоньї, він замолоду захопився автомобілями. Уже в юному віці він працював механіком у Альф'єрі Мазераті, але Перша світова війна змусила його відкласти інструменти й узяти до рук зброю. На щастя для світової автоісторії, Гордіні пережив війну і 1926 року переїхав до Франції, де знайшов не лише нову домівку, а й нове покликання.
У Франції Гордіні швидко повернувся до улюбленої справи — перегонів. Він виступав за кермом Fiat, зокрема в легендарних «24 годинах Ле-Ману», а згодом на базі скромного Fiat Balilla збудував власний гоночний автомобіль. Цей досвід став трампліном для його подальшої кар'єри. Саме тоді він познайомився з Анрі Пігоцці, який спочатку був дилером Fiat, а згодом очолив французьке представництво марки. Коли 1934 року завод Fiat у Сюрені переїхав до Нантера, французькі автомобілі отримали власну назву — Simca. Гордіні, завдяки своїй репутації гонщика та глибоким знанням технологій Fiat, очолив спортивний відділ Simca.
На цій посаді він виявив неабиякий талант: з простих італійських «пукалок» він умів створювати справжні гоночні мотори. Його метод роботи був незвичним — він стояв біля токарного верстата, давав вказівки, а потім відправляв результат до креслярської дошки. Це виглядало як магія, за що він і отримав прізвисько «le sorcier de la mécanique» — «чарівник механіки». Паралельно з роботою на Simca Гордіні будував власні гоночні автомобілі, використовуючи компоненти Fiat і Simca, і навіть брав участь у Формулі-1 та Формулі-2. Однак розпорошення сил не дало гучних перемог, і наприкінці сезону 1951 року Simca припинила співпрацю з ним.
Гордіні заснував власну справу, але технічний геній не завжди поєднується з фінансовою далекоглядністю. Він стрімко наближався до банкрутства, і лише втручання Renault 1957 року врятувало його від прірви. Першим плодом співпраці стала Renault Dauphine Gordini, у якій стандартний двигун потужністю 27 к.с. після доопрацювань видавав 36 к.с. Ще за рік Гордіні взявся за R8: він оснастив популярну модель спеціальними амортизаторами, пружинами, головкою блоку з поперечним потоком і двома карбюраторами Weber, що майже подвоїло потужність. Попри вдвічі вищу ціну, R8 Gordini стала надзвичайно популярною — було продано 11 800 екземплярів із 1,3 мільйона звичайних R8.
Успіх продовжився з моделями R12, R17 Gordini та R5 Gordini для британського ринку. Крім того, гоночні автомобілі Alpine отримували двигуни, доопрацьовані в майстерні Гордіні, що дозволило, наприклад, Alpine M65 з 1,3-літровим чотирициліндровим мотором розвинути швидкість 268 км/год. 1968 року 69-річний Амеде вирішив відійти від активних справ і продав контрольний пакет своєї компанії Renault. Через вісім років Renault об'єднала її з Alpine, створивши Renault Sport (RS). Гордіні помер 25 травня 1979 року, не доживши трохи до свого 80-річчя, але його спадок живий і досі — у кожному спортивному Renault, що носить горде ім'я Gordini.
4
