Японія, яку десятиліттями вважали найкомфортнішим місцем для іноземних агентів у демократичному світі, екстрено створює потужну систему контррозвідки. Токіо змушене йти на цей крок через масову активність російських шпигунів, які після повномасштабного вторгнення в Україну ринули до країни та полюють на технології для війни. Уряд прем'єр-міністерки Санае Такаїті оголосив про створення першої після Другої світової війни централізованої розвідувальної служби, яка стане японським аналогом ЦРУ або MI6.
За даними місцевої преси, у Японії працювали щонайменше 120 російських шпигунів, які намагалися підібратися до співробітників технологічних компаній. Одним із центрів шпигунства став токійський офіс авіакомпанії «Аерофлот», через який Кремль організував закупівлю критично важливих технологій. Також стало відомо про офіцера СЗР у торговому представництві, який курував збір секретних даних. Нещодавно поліція викрила інженера японської компанії, який зливав комерційні таємниці російському куратору.
Причина вразливості Японії криється в минулому. Після Другої світової війни країна пережила травму державного придушення інакодумства, тому влада боялася створювати сильні спецслужби. Конституція настільки захищала приватність комунікацій, що офіційно стежити за шпигунами було майже неможливо. Спроби ухвалити жорсткі закони постійно провалювалися: наприклад, у 1985 році парламент відхилив проєкт закону проти шпигунства через протести громадян. Навіть сьогодні винних часто карають за статтею про недобросовісну конкуренцію, що є м'яким покаранням і не зупиняє професійних агентів.
Після масового вигнання російських агентів із Європи у 2022 році частина з них перемістилася до Японії. Москва використовувала країну як один із ключових каналів для закупівлі компонентів подвійного призначення та обходу західних санкцій. Українська влада раніше повідомляла, що близько 90% російських ракет і безпілотників містять комплектувальні японського виробництва. ГРУ шукає партнерів серед японських логістичних компаній, щоб переправляти товари до третіх країн, а вже звідти — до Росії. Росія також планує імпортувати авіапальне з Японії через мережу торгових посередників.
Уряд Санае Такаїті вирішив діяти рішуче, і парламент ухвалив закон про створення Національної ради розвідки. Операції різних відомств об'єднають у нове бюро (NIB). Головна новина — створення агентства зовнішньої розвідки, японського аналога ЦРУ або MI6. Його запуск заплановано на початок 2028 року, а вже до кінця 2026 року уряд готується запровадити нові закони для боротьби з іноземними оперативниками. «В умовах швидкозмінної безпекової ситуації зростає необхідність боротися з іноземною інформаційною діяльністю, яка загрожує нашій національній безпеці, такою як крадіжка важливої інформації», — заявив речник уряду Мінору Кіхара.
Нова спецслужба має розпочати роботу вже у грудні й підпорядковуватиметься безпосередньо прем'єр-міністерці. На першому етапі до її складу увійдуть кілька сотень співробітників, серед яких фахівці з кібербезпеки, програмісти та аналітики. Водночас структура координуватиме діяльність близько 33 тисяч працівників розвідки, які вже працюють у поліції, Міністерстві оборони, МЗС та інших державних органах. Бюджет нового відомства оцінюють у 400 млн доларів. Для створення служби Токіо активно консультується зі США, Австралією та Німеччиною щодо організації роботи, кадрової політики й технологічного забезпечення. Американські спецслужби, зокрема, допомагають Японії розробляти системи кіберзахисту, механізми протидії промисловому шпигунству, а також посилювати контроль за іноземними інвестиціями та діяльністю іноземних розвідок.
Проте Японія не була повністю беззахисною і раніше. Управління радіоелектронної розвідки Японії (DFS) діяло ще з п'ятдесятих років. Воно тісно співпрацювало з Агентством національної безпеки США. У центрі Токіо, в комплексі міністерства оборони, розташована непримітна будівля, де працюють близько 1700 співробітників. Вони цілодобово прослуховують цифрові канали зв'язку, а про їхню роботу звітують лише прем'єр-міністру країни. США роками надавали Японії доступ до найсучасніших систем масового інтернет-спостереження.
Реформа викликала дискусії всередині країни. Представники опозиції закликають до прозорості та контролю за новою службою, побоюючись надмірної концентрації влади. Водночас уряд наголошує, що без рішучих дій Японія ризикує залишитися легкою мішенню для іноземних спецслужб, які використовують її технологічний потенціал у військових цілях. Шпигунство тут часто не вважалося злочином, але тепер це змінилося: Токіо проводить наймасштабнішу реформу спецслужб з часів Другої світової війни, щоб захистити свою національну безпеку та технологічну перевагу.