Президент України Володимир Зеленський звільнив міністра оборони Михайла Федорова, який обіймав посаду з 14 січня 2026 року. Основними причинами стали невиконання трьох ключових завдань, поставлених главою держави, а також тривалий конфлікт із військовим командуванням, зокрема з головнокомандувачем Збройних сил України Олександром Сирським. Рішення було ухвалене після того, як Федоров публічно запропонував замінити Сирського, але президент не підтримав цю ініціативу.
30 січня 2026 року Зеленський визначив три основні пріоритети для нового міністра: закриття неба та посилення протиповітряної оборони, вирішення проблеми примусової мобілізації та так званої «бусифікації», а також запуск реально працюючої контрактної моделі армії. За даними джерел, жодне з цих завдань не було виконане в повному обсязі. Хоча Міністерство оборони звітувало про зростання ефективності перехоплення дронів і крилатих ракет, небо залишилося не повністю закритим. Структурна реформа територіальних центрів комплектування (ТЦК) перебувала лише на стадії розробки, а автоматизація продовження відстрочок через застосунок «Резерв+» не вирішила проблеми зловживань під час мобілізації. Нова система контрактів була запущена лише як експериментальний проєкт 15–16 червня 2026 року, розрахований до 2028 року, що не дозволяє говорити про створення повноцінної контрактної армії.
Замість виконання поставлених завдань Федоров зосередився на технологічних проєктах та оборонних закупівлях. У його підсумковому звіті, опублікованому 15 липня, перераховано 22 досягнення, більшість із яких стосуються дронів, роботизованих комплексів, системи Brave1 Market, закупівель техніки та озброєння, далеких ударів і ракетних програм. Лише один пункт із 22 був присвячений трансформації умов служби та контрактам. Проблема ТЦК і «бусифікації» в переліку досягнень взагалі не згадувалася. Крім того, Федоров повідомив, що його команда перенаправила кошти, передбачені на грошове забезпечення військових наприкінці року, на дрони та інші технологічні напрямки, що потребує окремої фінансової перевірки законності такого перерозподілу.
Масштаб фінансового та технологічного контуру, створеного під керівництвом Федорова, є значним. За офіційними даними Міноборони, менш ніж за рік через Brave1 Market понад 400 підрозділів замовили техніки на понад 33 мільярди гривень, було замовлено понад 500 тисяч дронів, а в каталозі налічувалося понад 800 виробів. Інфраструктура, що поєднує дані про бойову ефективність, нарахування балів, вибір виробів, виробників, державну оплату та централізовані закупівлі, потребує обов'язкового аудиту алгоритмів, конфлікту інтересів і розподілу державних коштів. Саме існування такої системи не свідчить про корупцію, але її масштаб робить перевірку необхідною.
Окрему увагу привертає те, що Федоров публічно приписав собі політичний капітал загальносистемних військових операцій. У підсумковому звіті його команда включила до власних досягнень «логістичний локдаун» російської армії, початок ізоляції Криму, зростання показників перехоплення повітряних цілей, операцію «Ашан», яка нібито зупинила механізований наступ на півроку, та повернення Україні ініціативи на полі бою. Однак такі результати є продуктом роботи не одного міністра, а Генерального штабу, військового командування, Сил безпілотних систем, СБУ, ГУР, ВМС та конкретних підрозділів. Виникає питання: де закінчується законна звітність міністерства про створену інфраструктуру і починається персональне привласнення результатів військових операцій?
Конфлікт між Федоровим і військовим командуванням досяг апогею 16 липня, коли міністр публічно підтвердив, що пропонував Зеленському замінити головнокомандувача Олександра Сирського. Президент не погодився з цією пропозицією. Після цього, за словами самого Федорова, більшість ініціатив Міноборони стикалася з опором, а конфлікт завершився ультиматумом з боку головнокомандувача. При цьому Федоров визнав внесок Сирського в оборону Києва, Харківську операцію та звільнення Херсона. За даними джерел «Української правди», постійний конфлікт між Міноборони та військовим командуванням став основною причиною рішення не залишати Федорова в новому уряді. Президент обирав між збереженням міністра та збереженням діючої вертикалі командування армією, і вибір був зроблений на користь останньої.
Публікація підсумкового звіту 15 липня стала стартом потужної медійної кампанії. Пост Федорова з 22 пунктами набрав мільйони переглядів, а окремий текст про те, що зробити не вдалося, завершувався фразою «Далі буде». Це свідчить про спробу міністра сформувати навколо себе самостійний публічний контур та мобілізувати підтримку після кадрового рішення президента. Звільнення Федорова стало не просто кадровою ротацією, а управлінською реакцією на міністра, який не виконав поставлені завдання, зосередився на власних проєктах і спробував вплинути на військове керівництво країни.