Увечері 29 червня біля під'їзду елітного житлового комплексу в Монако вибухнув пристрій, захований у рюкзаку. Поранення дістали український бізнесмен Вадим Єрмолаєв, його супутниця та 13-річний син. Жінка зазнала особливо тяжких травм. Через чотири дні, 3 липня, у лісосмузі біля села Юрів на Київщині кількома пострілами вбили 39-річну Анастасію Березовську, яку правоохоронці Монако вважали головною виконавицею замаху. Тіло закопали, а зброю та особисті речі намагалися знищити або приховати.
За версією слідства, саме Березовська принесла вибухівку до будинку, де перебував Єрмолаєв. Після вибуху вона залишила князівство, перетнула польський кордон на автобусі та опинилася в Україні. Тут підозрювана зустрілася з людьми, з якими була знайома раніше. Згодом двох із них затримали за підозрою в її вбивстві. Один із затриманих — Владислав Реут, чинний співробітник Головного управління розвідки. Другий — Віталій Жикович, який, за даними джерел Української правди в спецслужбах, залишається чинним співробітником Служби безпеки України. Саме він був старшим у групі, яку підозрюють у вбивстві Березовської.
Правоохоронці Монако схиляються до версії, що до замаху на Єрмолаєва була причетна саме СБУ. Слідчі також з'ясували, що обидва підозрювані раніше переказували Березовській гроші на банківські та криптовалютні рахунки. Прокуратура Монако допускає, що затримані могли бути пов'язані з підготовкою самого замаху. Український суд відправив їх під варту без права внесення застави.
Найприземленіша версія подій веде до бізнесових конфліктів і великих грошей. Син Вадима Єрмолаєва Артур фігурував у масштабній естонській справі про шахрайські кол-центри. За даними слідства, мережа пропонувала людям фіктивні інвестиції та отримала понад сто мільйонів євро. Артур Єрмолаєв уклав угоду зі слідством, дістав умовний строк і сплатив 8,5 мільйона євро. У таких справах майже завжди залишаються невдоволені: ошукані клієнти, колишні партнери, посередники, власники інфраструктури, люди, які забезпечували безпеку або відмивання грошей. Замах міг бути наслідком боргу, конфлікту через розподіл прибутків, вимагання або помсти. Існують припущення, що від Єрмолаєва могли вимагати гроші за «кришу», а вибух став покаранням за відмову платити. Публічних доказів цієї версії поки немає, проте вона цілком вкладається у світ, де обертаються десятки й сотні мільйонів євро.
Інша версія стосується українських державних структур. Вадим Єрмолаєв перебуває під українськими санкціями. Його звинувачували в тому, що пов'язані з ним підприємства продовжували працювати в окупованому Криму та сплачували податки російській державі. Сам бізнесмен ці звинувачення заперечував. У європейській пресі з'являлися припущення, що вибух міг бути своєрідним попередженням підсанкційному бізнесмену. Поява серед затриманих чинних співробітників двох українських спецслужб одразу зробила цю версію центральною для багатьох публікацій. Інформація про те, що співробітник СБУ, якого підозрюють у причетності до вбивства Березовської, виконував у цій групі провідну роль, ставить питання про те, хто визначав завдання групи, хто координував її дії та кому її учасники могли доповідати про результат. Водночас сама належність підозрюваних до спецслужб ще не дає остаточної відповіді. Вони могли виконувати службовий наказ, діяти в інтересах окремих керівників або використовувати державні посади, контакти й можливості для приватної операції. Наразі українська прокуратура не показала наказу, службового завдання, командного ланцюга або іншого доказу, який виводив би справу на рівень керівництва СБУ, ГУР чи будь-якого іншого державного органу.
Російська версія також має право на існування. За замахом могли стояти російські спецслужби. Могли діяти кримінальні структури, пов'язані з Росією або окупованими територіями. Могли використовуватися українські виконавці та посередники, які самі не знали справжнього замовника. Окремо існує інформаційний вимір. Для Москви ця справа майже ідеальна: вибух у центрі Європи, український бізнесмен, підозрювана з України, її вбивство під Києвом і чинні співробітники українських спецслужб серед затриманих. Російська пропаганда здатна використати ці обставини для аргументів про Україну як джерело насильства і хаосу. Інформаційна вигода Москви нічого не говорить про походження самого злочину. Росія могла організувати операцію, могла допомагати окремим її учасникам або могла підхопити вже готову історію, до якої не мала стосунку.
Між державною операцією та звичайним кримінальним замовленням існує ще один сценарій. Йдеться про приватну справу, яку організували або виконували люди зі службовим досвідом, зброєю та спеціальною підготовкою. У такому разі затримані могли діяти не за наказом керівництва, а на власний розсуд, використовуючи службові зв'язки та ресурси для вирішення особистих або бізнесових питань. Ця версія пояснює, чому в справі фігурують чинні співробітники спецслужб, але не вимагає припущення про участь вищого державного керівництва. Наразі слідство продовжує збирати докази, і жодна з версій не має остаточного підтвердження.