Рівно через рік після спроби знищити незалежність Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) жоден з активних виконавців тієї спецоперації не поніс покарання. Натомість, як свідчать численні джерела, вони отримали державні нагороди від президента Володимира Зеленського, квартири від держави та успішно просуваються кар'єрними сходами. Це викликає нову хвилю обурення серед громадськості, яка знову вийшла на картонкові мітинги в Києві та інших містах України.
Фактичним днем початку атаки на антикорупційні органи вважається 21 липня 2025 року. Саме тоді вранці стало відомо про десятки обшуків у детективів НАБУ, затримання та повідомлення про нібито «російський слід» у бюро. Уже наступного дня, 22 липня, стало очевидно, що масові слідчі дії — це лише привід для масштабної спецоперації, метою якої було тотальне знищення незалежності антикорупційних органів та порятунок владної верхівки від розслідувань. За один день Верховна Рада ухвалила сумнозвісний закон, який президент миттєво підписав. Увечері того ж дня тисячі людей із картонками вийшли на вулиці Києва та інших міст, щоб захистити НАБУ й САП.
Тоді українці врятували не просто антикорупційні органи від знищення. Значною мірою вони врятували країну від миттєвого скочування в диктатуру та свавілля з боку влади й силовиків. Уже за чотири місяці завдяки операції НАБУ «Мідас» уся країна та світ дізналися про масштабну корупцію у владі, кооператив «Династія» та схеми відмивання коштів на енергетиці, яку щодня нищить зовнішній ворог. Однак, хоч атаку вдалося зупинити силами небайдужого суспільства, скочування в хаос і беззаконня триває — просто повільніше й менш очевидно, ніж рік тому.
Яскравим підтвердженням цього є той факт, що всі активні виконавці минулорічної атаки або нагороджені президентом, або успішно просуваються по кар'єрних сходах, або отримали від держави квартиру. Лояльність винагороджена. Натомість про покарання та системні зміни навіть не йдеться. У цій колонці зібрані свідчення, які протягом року постійно надходили з різних джерел. Для безпеки джерел їх не можна розкривати публічно, проте кожен з учасників атаки на НАБУ може вільно спробувати заперечити ці факти.
Як шукали «російський слід» у НАБУ 21 липня 2025 року через поспіх та впевненість у безкарності силовики Володимира Зеленського демонстративно порушували всі можливі правила та норми. Окрім формальної вказівки нарешті розібратися з НАБУ й САП, у всіх виконавців цієї спецоперації вже давно були власні рахунки з антикорупційними інституціями. Наприклад, у Службі безпеки України (СБУ), яку тоді очолював Василь Малюк, не могли пробачити НАБУ й САП справу щодо Артема Шила та його затримання, а також розслідування щодо Іллі Вітюка, яке на той час тривало. Проблема не стільки в персоналіях Шила і Вітюка, скільки в тому, що ці кейси обвалювали умовну понятійну стіну безпеки в СБУ та давали сигнал, що навіть у службі немає недоторканних. Цей сигнал терміново треба було виправляти, а паралельно зупинити всі інші сенситивні для СБУ кейси НАБУ й САП.
Новопризначений на той час генпрокурор Кравченко, у свою чергу, мав нереалізоване бажання помститися за свої невдалі спроби очолити та працювати в антикорупційних органах. Раніше через сумніви в доброчесності Кравченко провалив у 2023 році конкурс на посаду директора НАБУ, через що навіть заявляв про наміри подати заяву до суду. А у 2019 і 2020 роках поточний генпрокурор не пройшов на конкурсах на посаду рядового прокурора САП. Більше того, у квітні 2025 року НАБУ й САП спіймали на системному злитті інформації близького друга Кравченка — Дмитра Борзих. Про зв'язки Кравченка з Борзих та участь останнього в написанні законопроєкту, яким знищили НАБУ й САП, уже писала «Українська правда». До слова, Борзих безуспішно шукав варіанти, як вийти сухим із води. Навіть намагався ініціювати переговори про можливу угоду зі слідством, проте не міг нічого запропонувати, окрім грошей.
Усе це вилилося в численні фальсифікації доказів, побиття детективів, незаконні обшуки, вилучення гігабайтів інформації про розслідування НАБУ. Співробітників антикорупційних органів також залякували: СБУ було необхідно дати сигнал решті працівників НАБУ та САП і всій системі, що спротив та непокора будуть жорстоко каратися. Саме із цією метою двох детективів бюро та батька одного з них незаконно запроторили до слідчого ізолятора. Один із них — детектив Віктор Гусаров, якого СБУ публічно обізвала «російським кротом». Як стало відомо під час судових засідань, під час обшуків вилучили всі наявні в родини гроші, а дружину з двома малими дітьми залишили без нічого. Гусарову інкримінували державну зраду та втручання в електронні реєстри десятирічної давнини. У підсумку, у червні цього року справу щодо державної зради закрили. Але саме за цей вигаданий злочин людину тримали за ґратами майже рік.
Через рік після спроби знести антикорупційні органи президент звільняє з посади найефективнішого міністра оборони часів повномасштабного вторгнення. За збігом чи ні — це також та сама людина, завдяки якій рік тому вдалося буквально за 10 днів розробити та проголосувати закон, що повернув знищені парламентом за один день гарантії незалежності САП та НАБУ. Мало хто знає, але рік тому саме Михайло Федоров став ключовою фігурою, яка допомогла владі вийти з кризи та відкотити надшкідливі законодавчі зміни. Натомість за рік на цю ж посаду міністра оборони президент запропонував голову МВС Ігоря Клименка, який рік тому публічно заявляв, що обшуки НАБУ в Національній гвардії — це «пряма вказівка спецслужб нашого ворога».
Сьогодні, через рік після атаки й повторення мітингів під вікнами Офісу Зеленського, ми вирішили нагадати хронологію минулорічних подій. А також оцінити та проаналізувати їхні наслідки, адже атака зовсім не завершена й у будь-який момент може обернутися новою хвилею. Суспільство знову виходить на вулиці, але влада, схоже, не робить висновків. Поки виконавці отримують нагороди, а не покарання, незалежність антикорупційних органів залишається під загрозою.