Переговори між Росією та Китаєм щодо будівництва газопроводу «Сила Сибіру-2», які тривають уже понад десять років, фактично зайшли в глухий кут. Як повідомляє The Wall Street Journal із посиланням на джерела, під час останнього візиту Володимира Путіна до Пекіна китайська сторона дала зрозуміти, що не має наміру продовжувати обговорення проєкту, доки Москва не погодиться на нові умови. Китайські чиновники попросили російську делегацію більше не порушувати тему газопроводу, поки не зміняться параметри майбутньої угоди.
Головною вимогою Пекіна є суттєве зниження ціни на російський газ. Китай готовий укласти контракт лише за умови, що паливо постачатиметься майже за внутрішньоросійськими тарифами — близько 50 доларів за тисячу кубометрів. Це приблизно у п'ять разів менше за ціну, яку Китай платить зараз, і майже у вісім разів нижче від вартості газу для інших закордонних покупців «Газпрому». Попри те, що Китай уже отримує російський газ із великими знижками, у Пекіні вважають запропоновані умови недостатньо вигідними. Фактично Москва має субсидіювати новий трубопровід, якщо хоче реалізувати проєкт.
Для Кремля «Сила Сибіру-2» мала стати ключовою заміною європейського ринку, який Росія майже втратила після повномасштабного вторгнення в Україну. Газопровід мав переорієнтувати на Китай газ із родовищ Західного Сибіру, який раніше постачався до країн Європейського Союзу. Однак, хоча у 2025 році Володимир Путін і глава «Газпрому» Олексій Міллер заявляли про підписання юридично зобов'язуючого меморандуму, китайська сторона цього так і не підтвердила. Ба більше, після останнього візиту російського президента до Пекіна тема «Сили Сибіру-2» взагалі не згадувалася серед десятків підписаних двосторонніх документів.
Експерти не виключають, що Китай може взагалі відмовитися від цього проєкту. На світовому ринку достатньо газу, а Пекін не зацікавлений у довгостроковому посиленні енергетичної залежності від Росії. На думку аналітиків, китайське керівництво може навмисно затягувати переговори, очікуючи подальшого ослаблення російської економіки, щоб у майбутньому домогтися для себе ще вигідніших умов. У травні 2026 року Путін під час візиту до Пекіна не зміг переконати китайського лідера Сі Цзіньпіна схвалити будівництво газопроводу.
Ситуація навколо «Сили Сибіру-2» відображає ширші зміни у відносинах між двома країнами. Як зазначає The Wall Street Journal, партнерство, яке колись було майже рівноправним, тепер дедалі більше схиляється на користь Китаю. Після повномасштабного вторгнення в Україну роль Володимира Путіна у відносинах з Пекіном змінилася — тепер він частіше виступає у ролі того, хто просить, а не диктує умови. На Китай припадає майже 40% зовнішньої торгівлі Росії, тоді як частка Росії у торгівлі Китаю не перевищує 4%. Економіки країн настільки розійшлися, що Москва дедалі частіше опиняється у ролі прохача.
Китайських чиновників також турбує військова співпраця Росії з Північною Кореєю. У Пекіні побоюються, що передача російських технологій посилить ядерний потенціал Пхеньяна і підштовхне Південну Корею та Японію ще ближче до США. Водночас Пекін зміцнює контакти з російськими чиновниками та представниками еліти, які можуть визначати курс Росії після відходу Путіна. Китай розбудовує довгострокові зв'язки не лише з нинішнім керівництвом РФ, а й з тими, хто впливатиме на політику країни в майбутньому.
Наприкінці червня Пекін неочікувано публічно закликав Київ і Москву повернутися за стіл переговорів та зупинити бойові дії. Тоді китайський дипломат вперше згадав про страждання цивільного населення України. Втім, попри це, на початку липня стало відомо, що Росія та Китай провели таємні військові навчання, пов'язані з війною в Україні. У них взяли участь генерали обох країн, а підготовку особисто схвалив міністр оборони Росії.
Таким чином, проєкт «Сила Сибіру-2», який оцінюється у 25 мільярдів доларів, залишається під питанням. У Службі зовнішньої розвідки України раніше заявляли, що інвестори не вірять у газовий проєкт Кремля. Подальша доля газопроводу залежатиме від того, чи зможе Москва погодитися на умови Пекіна, які фактично вимагають субсидувати постачання газу за внутрішньоросійськими цінами.