Франція зробила історичний крок у сфері медичної етики: Національна асамблея схвалила законопроєкт, який дозволяє асистовану смерть для пацієнтів із невиліковними захворюваннями. Документ, що став одним із найрезонансніших соціальних рішень країни за останні роки, підтримали 291 депутат, тоді як 241 висловилися проти. Закон передбачає право на отримання допомоги для добровільного припинення життя за суворо визначених умов, що викликало гострі політичні та етичні дискусії у французькому суспільстві.
Згідно з ухваленим документом, скористатися новим правом зможуть лише повнолітні громадяни Франції або іноземці, які постійно проживають у країні. Вони повинні страждати на тяжке та невиліковне захворювання в запущеній або термінальній стадії, яке спричиняє постійні фізичні чи психологічні страждання, що пацієнт вважає нестерпними. Ключовою вимогою є здатність людини самостійно та усвідомлено ухвалити таке рішення. Закон чітко визначає, що пацієнт переважно самостійно приймає препарат, який призводить до смерті. Якщо ж фізичний стан не дозволяє цього зробити, допомогти можуть лікар або медичний працівник.
Перед ухваленням рішення лікар зобов'язаний переконатися, що всі вимоги закону виконані, а також провести консультації з іншими фахівцями. Водночас нові правила не поширюються на людей, які страждають виключно на психічні розлади або нейродегенеративні захворювання, що позбавляють здатності самостійно висловлювати свою волю, зокрема хворобу Альцгеймера. Це обмеження викликало додаткові дебати серед законодавців та експертів з етики, які наголошували на необхідності захисту вразливих груп населення.
Попри схвалення парламентом, закон ще має перевірити Конституційна рада Франції. Лише після її висновку документ зможе офіційно набути чинності. Цей етап є стандартною процедурою для резонансних законопроєктів у Франції, і рада може визнати окремі положення такими, що суперечать конституції. Президент Франції Емманюель Макрон у соцмережі X написав, що питання життя, страждання та людської гідності вимагало виваженого підходу. «У цьому питанні, яке є водночас дуже особистим і надзвичайно серйозним, існував лише один можливий шлях — дати час на те, щоб вислухати одне одного, вести діалог і провести повноцінну дискусію», — зазначив він.
Законопроєкт кілька років викликав гострі політичні та етичні дискусії у країні. Прихильники закону наголошували на праві людини на гідну смерть та необхідності полегшити страждання невиліковно хворих. Противники, зокрема представники релігійних організацій та деякі медичні працівники, висловлювали побоювання щодо можливих зловживань та ризику тиску на пацієнтів. Франція приєднується до низки європейських країн, які вже легалізували асистовану смерть, зокрема Бельгії, Нідерландів та Люксембургу, хоча умови та процедури в кожній країні відрізняються.
Варто зазначити, що не всі країни лояльні в питанні асистованого суїциду. Наприклад, у Словенії на референдумі відхилили закон про допомогу при смерті для невиліковно хворих, зупинивши його набуття чинності попри попереднє схвалення парламенту. Водночас у січні 2022 року в Австрії набув чинності закон, що дозволяє евтаназію невиліковно хворих. Таким чином, європейські країни демонструють різні підходи до цього чутливого питання, що відображає культурні, релігійні та правові особливості кожної держави.
Ухвалення закону у Франції може мати значний вплив на подальші дискусії в інших країнах Європейського Союзу, де питання асистованої смерті залишається предметом гарячих суперечок. Експерти зазначають, що французький досвід може стати орієнтиром для законодавців, які шукають баланс між правом на гідну смерть та захистом пацієнтів. Очікується, що Конституційна рада Франції розгляне законопроєкт протягом найближчих місяців, після чого стане зрозуміло, чи набуде документ чинності в повному обсязі.