Стиль 4 хв читання Текст: Поліна Мельничук
Метрополітен-опера представить «Макбета» в оновлених історичних костюмах
Художник з костюмів Монтана Леві Бланко переосмислив історичні ансамблі для нової постановки «Макбета» в Метрополітен-опері, поєднавши сценічну традицію з сучасним прочитанням шекспірівського сюжету.
Метрополітен-опера готує нову постановку «Макбета», для якої художник з костюмів Монтана Леві Бланко переосмислив історичні сценічні ансамблі. Про це повідомляє The New York Times у матеріалі, присвяченому закулісній роботі над виставою. Разом із Бланко над образами працював Тімоті Черч, який також долучився до створення костюмів. Робота над вбранням для оперної сцени стала окремою мистецькою лінією постановки, адже костюм тут не просто супроводжує дію, а формує візуальний світ шекспірівського сюжету.
«Макбет» належить до тих творів, які оперні театри трактують по-різному: від похмурого середньовіччя до абстрактної сучасності. У випадку з новою версією для Метрополітен-опери йдеться про трансформацію історичних ансамблів — тобто про переосмислення вже наявних сценічних форм, а не про створення образів з нуля. Це означає, що глядач побачить знайомі історичні силуети, але в новому прочитанні, адаптованому до режисерського задуму та сучасної сценічної мови.
Костюм в опері завжди виконує подвійну функцію: він має бути переконливим для ока й зручним для співака, який рухається сценою та витримує тривалі вокальні партії. Для «Макбета» це особливо важливо, адже твір насичений сценами боротьби за владу, змовами та внутрішнім напруженням персонажів. Вбрання має підкреслювати ієрархію, статус і психологічний стан героїв, не заважаючи при цьому виконавцям. Саме тому робота художника з костюмів у таких постановках є не декором, а частиною драматургії.
Монтана Леві Бланко відомий своїм підходом до сценічного вбрання, у якому поєднуються історичні референції та сучасні акценти. У «Макбеті» для Метрополітен-опери він разом із Тімоті Черчем працює зі спадщиною попередніх постановок, перетворюючи її на актуальний візуальний вислів. Такий підхід відповідає ширшій тенденції в оперному театрі: класичні твори дедалі частіше отримують нове оформлення, яке зберігає повагу до першоджерела, але говорить із сучасною публікою зрозумілою їй мовою.
Метрополітен-опера є однією з найвпливовіших оперних сцен світу, і кожна нова постановка тут привертає увагу не лише музичної критики, а й фахівців із моди та сценографії. Костюми для «Макбета» становлять інтерес і для ширшої аудиторії, яка стежить за тим, як історичне вбрання переосмислюється в театрі. Поєднання історичних ансамблів із новим режисерським баченням робить виставу подією для тих, хто цікавиться не лише музикою, а й візуальною культурою.
Закулісна робота над костюмами, яку висвітлює The New York Times, показує, що створення оперного образу — це тривалий процес, у якому беруть участь художники, технологи та самі виконавці. Кожна деталь вбрання узгоджується з режисером, диригентом і співаками, адже сценічний костюм має витримувати світло, рух і динаміку вистави. Для «Макбета» ця робота стала способом поєднати історичну тяглість із сучасним прочитанням одного з найпохмуріших творів Шекспіра.
Прем’єра нової постановки в Метрополітен-опері має привернути увагу як прихильників класичної музики, так і тих, хто цікавиться сценічним дизайном і модою. Історія з трансформацією історичних ансамблів демонструє, що оперний костюм залишається живим мистецтвом, здатним змінюватися разом із часом і водночас зберігати зв’язок із традицією.
3
