Стиль життя 4 хв читання Текст: Поліна Мельничук
Ностальгія за минулим: чому ретро-дизайн автомобілів став трендом
Відроджений Citroën 2CV та успіх Renault 5 свідчать про те, що автовиробники дедалі частіше звертаються до спадщини. Але за цим трендом стоїть глибша проблема — суспільство, яке боїться майбутнього.
Відроджений Citroën 2CV, представлений на Паризькому автосалоні, викликав усмішки — але також оголив незручну правду. За словами дизайнера Citroën Антуана Гайо-Древона, «коли бачиш нинішню ситуацію у світі, гадаю, кожному потрібна усмішка на обличчі». Ця тенденція до ретро-дизайну є ознакою нездорового та нещасного суспільства.
Citroën, вочевидь, відчув потребу звернутися до улюбленого минулого продукту, адже Renault досяг феноменального успіху на млявому ринку, ностальгічно відтворивши модель 5. Цей успіх продовжився з новими 4, Twingo, 8 Gordini та Espace. Саме тому на Паризькому автосалоні з'явилися нові ретро-моделі Alpine та Peugeot.
Новий 2CV — чудовий дизайн: милий, дружній, барвистий, шанобливий до свого натхненника, але не скутий ним. Однак головна причина, чому людям подобаються ці автомобілі, полягає в тому, що вони нагадують про старі машини і, відповідно, про періоди, до яких ті належали. Щасливіший час, простіший час — так їм здається.
Звісно, це не вся правда. Люди дивляться крізь серпанок. Так, 50-ті, 60-ті, 70-ті, 80-ті чи 90-ті могли бути особливо щасливими періодами в житті різних людей, але ностальгія — потужний наркотик, який стирає турботи, страхи та стрес, з якими тоді боролися, натомість очищуючи та підкреслюючи веселощі, романтику й надію, знайдені у втечі від них.
Природно, що ностальгія стає популярнішою, коли часи складніші. Це милиця, ковдра-обіймач. Не лише автомобільна індустрія демонструє ці симптоми: діти носять точнісінько такий одяг, як на початку 2000-х, а топ-40 поп-чартів постійно наповнений знайомими старими хітами.
Європейські економіки досі насилу відновлюються після катастрофи 2008 року. Ми пережили шалену інфляцію та кризу вартості життя. Нас кинули у смертельну пандемію. Політика стала дедалі більш розділеною, поляризованою та жовчною — як тут, так і в колись заспокійливій Америці. У Китаї піднялася незнайома нова глобальна наддержава. А тепер штучний інтелект загрожує відібрати наші роботи й, за визнанням самих його творців, можливо, убити нас усіх протягом наступного десятиліття. Хто міг би звинуватити когось у бажанні втекти назад у знайоме минуле?
2CV з'явився в безпосередньо післявоєнний період, коли часи були неймовірно складними та невизначеними для європейців — навіть більше, ніж зараз. Але люди також мали відчуття можливості відбудувати краще, відігнати проблеми минулого. Вони хотіли дивитися в майбутнє, бо майбутнє могло бути лише кращим за минуле. 2CV був захоплюючою, новою пропозицією, і навіть якщо середньостатистичний француз не міг дозволити собі його тоді, він відчував надію, що колись зможе.
Тепер у нашому суспільстві відчувається апатія, застій і безцільність. Важко уявити, як би виглядав новий, орієнтований на майбутнє автомобіль для нас. Можливо, єдина реальна відповідь — це машина, визначена та керована ШІ, але це перспектива, яку більшість людей вважає страшною та не надихаючою, а не захоплюючою та сповненою надії.
Можна стверджувати, що ретро-дизайн — це спосіб нагадати клієнтам про величезну спадщину європейських компаній на тлі навали китайських конкурентів, які пропонують краще співвідношення ціни та якості. Але це не справжнє виправдання: щоб вижити в майбутньому, жодна компанія не може просто спиратися на своє минуле. Свідчення впевненості в прогресі є життєво важливими.Аж ніяк не маю на меті атакувати Citroën: його дизайнери безперечно досягли своєї мети — змусити людей усміхатися, так само як дизайнери Renault зробили з 5, і це слід вітати, коли навколо стільки негативу. Але я маю на увазі, що чим популярнішим стає ретро-дизайн, тим тривожнішою стає ця тенденція. Хтось має знайти спосіб змусити людей усміхатися, вказуючи на надихаюче майбутнє — і негайно.
5
